ВИЦІЛИТИ, ЛЮ, ЛИШ,
Вицілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб’є. Драг. 44.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 199.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ВИЦІЛОВУВАТИСЯ, ВУЮСЯ, ЄШСЯ, →← ВИЦІДИТИ, ДЖУ, ДИШ,